Диво, диво, дивина!

На санчатах

Я лечу, лечу, лечу –
Накатаюсь досхочу.
Все униз, униз, униз –
Мимо сосен і беріз.
Я веду, веду, веду –
Саночки на поводу.
Бо з гори санки летять,
А на гору – не хотять...

Провалився по коліна

– От на лижах я спустився!
Мчав, як тільки міг!
Та упав і провалився
По коліна в сніг...
– А чого ж в снігу шапчина
Й очі повні сліз?
– Проваливсь я по коліна...
Головою вниз!

Чому зупинився годинник

– Щось годинник, – каже тато,
Раптом зупинився,
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
– Звідки взятись тому пилу? –
Мовила Галинка. –
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки!

Іншого немає

Прийшов Кіндрат
В дитячий сад, –
У сажі ніс у нього.
Стоїть Кіндрат
Серед малят,
А няня каже строго:
– Чому такий
Прийшов брудний?
Відповідай же, просим...
Негоже, брат,
В дитячий сад
З таким приходить носом!

Кіндрат похнюплено зітхає: –
А в мене... іншого немає!..

Я і ти

– Хто до столу хоче сісти?
– Я!
– Хто варення хоче їсти?
– Я!
– А хто посуд мити буде?
Ну, вже ти відказуй, Людо,
А то: я та й я!

Не знала

Пита бабуся у онуки:
– Чи ти помила добре руки?
– Аякже, – Милочка в одвіт, –
Помила з милом так як слід.
– А де? – бабуся знов питає, –
Води ж у хаті в нас немає...
– Немає? – здивувалась Мила.
– А я не знала і помила...

Онисько

Вниз по сходах
Тупу тупу! –
Ніс Онисько
Миску Супу.
Мама каже:
Не впади!
Обережненько
Іди!
Не впаду!
Гукнув Онисько.
Я ж тримаюся
За миску!

Диво, диво, дивина

– Диво, диво, дивина:
Хвіст попереду в слона!
– Ти до жартів маєш хист:
Це ж бо хобот, а не хвіст!

На місточку

Через міст перейти
Треба нам, малята,
Щоб гриби, щоб гриби
В лісі позбирати.

На місточку вовчик спочиває.
На місточок діток не пускає.

Він гарчить, він гарчить,
Клацає зубами:
– Не пущу, не пущу
Діток за грибами!

Вийшов козлик з зеленого гаю,
Він сердито вовчику гукає:

– Заколю, заколю
Я тебе рогами!
Затопчу, затопчу
Я тебе ногами!..

Мабуть, дуже вовчик налякався,
Бо з місточка геть собі подався.

Ми йдемо, ми йдемо
Мостом через річку,
Несемо, несемо
Козлику травичку.

Ой, спасибі, козлику рогатий,
Що поміг нам вовчика прогнати!

Цапок

У цапка
Борідка сива.
Шолудива, некрасива.
І на ній.
Мов павучки.
Реп'яшки та колючки.
Так – кажу я, –
Не годиться:
Треба, цапе,
Поголиться!
А цапок мені
Таке:
– Ме-ке-ке! –
Ніби каже:
– Розумію.
Та голитися
Не вмію...

Соловейко

Соловейко
Навесні,
Навесні
Сипле співи
Голосні,
Голосні.
Соловейку,
Щебечи,
Щебечи:
Мене співам
Научи,
Научи!
Заспіваєм
Ми удвох,
Ми удвох.
Починаєм:
–Тіу-тьох,
Тіу-тьох!

Посадила я берізку

Як прийшла до нас уквітчана
Весна,
Посадила я берізку
Край вікна.
Стала, стала я берізку
Поливать,
Стала пісеньку веселу
Їй співать:
– Ти рости, моя берізонько,
Рости,
Буйним листом всім на радість
Шелести.
Ти рости, моя берізко,
Виростай –
Першокласницю Оленку
Пам'ятай!

Ластівки-будівники

Від зорі і до зорі
Все працюють трударі.

Ліплять гнізда ластівки,
Ластівки-будівники.

Хоч не мають рук, рук
Дзьобиками: стук, стук!

Носять глину і пісок.
Соломинки і пушок.

Подивіться, скільки хат
Для майбутніх ластів'ят!

Бджілка

Чого це над квітками
Схилилась дітвора? –
Малим цікаво знати,
Як бджілка мед збира!
А бджілка все кружляє,
Неначе каже нам:
Жу-жу, жу-жу, малята,
Я меду не віддам!
І забавляться з вами
Не маю я часу:
Солодку краплю меду
У вулик понесу!

Муха куряву зняла

Сіла муха на машину
Відпочити на хвилину.
Повезла машина муху.
По дорозі мчить щодуху.
Муха крильцями тріпоче.
Муха весело дзумкоче.
Запишалася мала:
От я куряву зняла!

Зайчик

Довгі вуха,
Куций хвіст.
Невеличкий
Сам на зріст.
На городі
Побував –
Нам капусту
Попсував.
Довгі ноги
Скік та скік!
Ми – погнались,
Він – утік!

Морозець

Морозець,
Морозець
Пощипав нам щічки!
Теплі валянки у нас,
Шубки й рукавички.
– Морозець, Морозець! –
Плещемо в долоні.
У дівчаток і хлоп'ят
Носики червоні.

Учителька

Запросила я сестричку
До стола.
Клаптик білого паперу
Їй дала.
Посадила я сестричку
На стілець,
Показала, як тримати
Олівець.
А сама, немов учителька,
Стою
І навчаю першокласницю
Мою.