Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Російська народна казка
в обробці В.Север'янової

Диво-дивне

Диво-дивне

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр –  Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Гончарова

Жив в одному селі дуже бідний мужик, діточок у нього було багато, а хліба мало. Ото якось вони з'їли весь хліб: ані скоринки, ані крихти не залишилось. Жінка горює, почорніла вся з горя, діти плачуть, їсти просять.

Диво-дивне

Пішов мужик на уклін до багатого сусіда. Так і так, допоможи, я в біді, дай хліба в борг. Як зберу врожай – негайно віддам. А то накажи – працювати на тебе буду, в боргу не залишуся.

А багатій і слухати не хоче:

- Мало вас таких голодранців? Якщо всім допомагати – сам таким станеш. Немає у мене припасів для тебе. Іди, куди хочеш. А до мене й дорогу забудь!

Так і прогнав. Повернувся мужик додому ні з чим, сів на лавку, став роздумувати, що робити. Дай, думає, піду в ліс, може зайця або тетерку підстрелю. Взяв свою стареньку рушницю і пішов.

Диво-дивне

Цілий день по лісу та бо болотах блукав, обідрався увесь, заморився, а все марно, навіть хвостика заячого за весь день не побачив.

Блукав-блукав, та й заблукав. Вийшов на якусь галявину і почув шум та галас, підійшов ближче, придивився і бачить – на тій галявині велике озеро, а на березі чорти б'ються з лісовиком.

Навалилися всі на нього, ось-ось задавлять. Лісовик до землі пригинається, коріння висмикує, від чортів відбивається. А чорти так і насідають, так і насідають, за ноги за руки хапають. Подивився-подивився мужик і думає: "У нас так не годиться, щоб всі на одного".

Диво-дивне

Поцілився та як бабахне у чортів з рушниці. Чорти злякалися та про бійку й забули, всі разом шубовсть у озеро – тільки кола по воді пішли.

Диво-дивне

Підійшов мужик до лісовика і питає:

- Ну як, живий зостався?

Віддихався лісовик і каже:

- Дякую тобі, мужиче, за підмогу, пропав би я без тебе. Ти навіщо, скажи, в таку гущавину забрався?

- Думав хоч зайця або тетерку встрелити, та тільки дарма цілий день проходив. Даремно всі заряди витратив.

Лісовик і каже:

- Ти мужик не сумуй! Я тобі гарний подарунок зроблю.

Диво-дивне

І повів його до своєї хижки. Привів і каже:

- Бачиш, біля моєї хати гусак ходить?

- Бачу.

Диво-дивне

- Ну, то подивися, що з ним буде. Гей, гусаче, йди сюди!

Гусак негайно до хижки увійшов. Лісовик дістав сковорідку і каже:

- Обтрусися, стрепенися та на сковорідку лягай.

Диво-дивне

Гусак стрепенувся, пір'ячко скинув і влігся на сковорідку. Лісовик ту сковорідку в піч засунув. Як засмажився гусак до рум'яної скоринки, лісовик дістав його з печі та й каже:

- Ну, тепер поїмо. Дивись тільки м'ясо їж, а кістки не ламай, не кидай, всі в одну купку збирай.

Диво-дивне

От вони сіли, та вдвох цілого гусака і з'їли.

Диво-дивне

Після того лісовик взяв обгризені гусячі кісточки, кинув їх на підлогу до пір'я і мовив:

- Гей, гусаче, обтрусися, стрепенися!

Диво-дивне

І став з них знов гусак. Живий та неушкоджений. Обтрусився, стрепенувся, наче в печі ніколи й не був.

- Ач дивина, яке диво-дивне – каже мужик. – Ніколи такого не бачив.

- Дивись, ще не таке побачиш! А тепер, тримай це диво-дивне у подарунок. Буде у тебе кожного дня смаженина не куплена.

Віддав гусака мужику і звелів собі на спину сісти. Мужик сів на спину до лісовика, той його вмить на узлісся виніс.

Диво-дивне

Повернувся мужик додому, сам веселий, задоволений.

Ну, жінко, ну, дітки, недарма я цілий день по лісу бродив. Приніс я диво-дивне. Тепер завжди ситими будемо. І показує їм гусака.

Диво-дивне

Жінка глянула на гусака, зітхнула й каже:

- Ну, цього дива нам тільки на один обід і вистачить.

Усміхнувся мужик.

- А ти не сумуй, може й на завтра залишиться. Давай-но сюди сковорідку!

Жінка подала, а сама не знає, що й думати. Мужик і каже:

- Гей, гусаче, обтрусися, стрепенися та на сковорідку лягай.

Гусак стрепенувся, пір'ячко скинув і влігся на сковорідку.

- Став, жінко, сковорідку в піч!

Диво-дивне

Трохи згодом мужик каже:

- Ну, жінко, засмажився наш гусак. Виймай, зараз їсти будемо.

Посідали за стіл, стали гусака їсти. Мужик кісточки кидати не велить, велить у купку складати.

Диво-дивне

Як поїли вони, вийшли з-за столу, кинув він кісточки на підлогу до пір'я і мовив:

- Гей, гусаче, обтрусися, стрепенися та іди надвір!

Гусак негайно встав, стрепенувся, обтрусився, наче так і було, та й пішов у двір.

Диво-дивне

- Ач дивина, яке диво-дивне, - каже жінка. Це воно тепер завжди так буде?

- Завжди.

Диво-дивне

І стали вони з того часу жити без горя. Як захочуть їсти, зараз же: "Гей, гусаче, лягай на сковорідку". А наїдяться досхочу: "Гей, гусаче, обтрусися, стрепенися та іди надвір!".

Хтозна, скільки часу минуло, як дізнався про те багатий сусід, стало йому заздрісно. Вибрав він час та прийшов у самий обід до мужика. А про що говорити не придумає.

- Добридень, сусіде!

- Добридень!

- Чи немає в тебе дьогтю, віз змастити треба, а свій весь вийшов.

- Що ти сусіде? У мене ані воза, ані коня нема, сам мабуть знаєш.

- От біда, - каже багатій. - А що це ви їсте?

- Гуску їмо.

- Чи на базарі купив?

- Яке там на базарі! – відповідає мужик, та й розповів усе як було.

Диво-дивне

Вислухав сусід і каже:

- От що, сусіде, продай ти цього гусака мені. Я тобі дві міри жита дам, та карбованця. Ціна, сам бачиш, хороша.

- Ні, сусіде, краще й не проси. Не продам!

Диво-дивне

Пішов багатій ні з чим, а сам думає: "Добром не продав, так силою візьму!".

Вичекав час, виглядів, як сусід із жінкою та з хлопцями в ліс по хмиз пішли, та й забрав у них гусака.

Диво-дивне

Прийшов додому, наказав дружині витопити піч, та сковорідку подати. Узяв у руки сковорідку та приготувався гусака в піч саджати.

- Гей, гусаче, лягай на сковорідку!

А гусак ходить по хаті, ніби й не чує. Він знову:

- Гей, гусаче, лягай на сковорідку!

Диво-дивне

Гусак знай собі ходить з кута в кут. Розсердився багатій на гусака, та як стукне його сковорідкою. Тут сковорідка й прилипла одним кінцем до багатія, а іншим до гусака. Та так щільно прилипла, що ніяк відірвати її не можна. Багатій і так, і сяк, ніяк відчепитися від сковорідки й від гусака не може.

Диво-дивне

Закричав він своїй дружині:

- Чого ж ти, дурепо, стоїш, дивишся? Відірви мене від цього клятого гусака, мабуть він зачаклований!

Стала дружина відривати його, та сама в ту ж мить і прилипла до чоловіка.

Диво-дивне

Почала вона кричати, дочок на допомогу кликати. Потягнула її старша донька і сама до неї прилипла, потягнула старшу сестру молодша і теж прилипла до них. Тут гусак заґелґотав голосно і потягнув усіх за собою у двір, а з двору на вулицю.

Диво-дивне

Побіг гусак до базару, повз купецьких крамниць, сам ґелґоче на весь голос. Побачив його товстий купець зі своєї лавки, захотів багатію допомогти, вхопився за молодшу дочку і сам до неї прилип.

Ой, - кричить, - біда, ой, рятуйте!

Почув крик староста, кинувся багатію та купцю на підмогу. Цоп купця, і сам до нього прилип.

Біжать за гусаком, кричать:

- Допоможіть, рятуйте!

Зібралися на крик і старі і малі, сміються, пальцями показують, а гусак знай собі все далі й далі йде. Так через все село і провів. А потім назад потягнув.

Диво-дивне

І багатій, і купець, і староста не знають, куди очі від сорому сховати. Розтріпалися всі, розпатлалися. Привів гусак всіх до мужикової хати та ну ґелґотати, господаря кликати. Вийшов мужик і каже:

- То он куди мій гусак запропав. Ну то добре, що не зовсім загубився.

Диво-дивне

- Гей, гусаче, обтрусися, стрепенися та іди до хати!

Стрепенувся гусак, розкидав усіх крилами на всі боки та пішов у хату.

Диво-дивне

А багатій з дружиною та доньками, купець та староста скоріше по своїх домівках розбіглися, поховалися, не сміють добрим людям на очі показатися.

Диво-дивне

Тут і казці кінець.



Автор: Російська народна казка; ілюстратор: Гончарова А.

Подивитися аудіоказку:




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова