|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Олексій Толстой
Золотий ключик, або Пригоди Буратіно
Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Синьйор Карабас-Барабас замість того, щоб спалити Буратіно, дає йому п'ять золотих монет і відпускає додому
Коли ляльки притягли Буратіно й кинули його на підлогу біля пічки, синьйор Карабас-Барабас, грізно сопучи носом, ворушив коцюбою вугілля. Раптом очі його налилися кров'ю, ніс, а потім і все обличчя взялося поперечними зморшками. Мабуть, йому в ніздрі попала вуглинка.
– Аа… аа… аа… – завив Карабас-Барабас, закочуючи очі, – аа-чхи!
І він чхнув так, що попіл здійнявся у пічці стовпом. Коли доктор лялькових наук починав чхати, то вже не міг зупинитися і чхав п'ятдесят, а коли й сто разів підряд. Від такого надзвичайного чхання він знесилювався і добрішав. П'єро нишком шепнув Буратіно:
– Спробуй-но з ним заговорити між чханням…
– Аа-чхи! Аа-чхи! – Карабас-Барабас хапав роззявленим ротом повітря і з хряскотом чхав, тіпаючи головою і тупаючи ногами. На кухні все двигтіло, деренчали шибки, коливалися сковороди й каструлі на гвіздках.
Тим часом Буратіно почав підвивати жалібним тоненьким голоском:
– Бідолашний я, ніхто мене не жаліє…
– Перестань ревти! – крикнув Карабас-Барабас. – Ти мені заважаєш!.. Аа-чхи!
– Будьте здорові, синьйоре, – схлипнув Буратіно.
– Дякую… А що – батьки твої живі? Аа-чхи!
– В мене ніколи, ніколи не було мами, синьйоре. Ой, я нещасний! – І Буратіно заверещав так пронизливо, що у вухах Карабаса-Барабаса закололо, наче голкою.
Він затупотів чобітьми.
– Годі верещати, кажу тобі! Аа-чхи! А що – батько твій живий?
– Мій сердешний батько ще живий, синьйоре.
– Уявляю, що буде з твоїм батьком, коли він дізнається, що я на тобі засмажив кроля й двох курчат. Аа-чхи!
– Мій бідолаха-батько все одно незабаром помре від голоду й холоду. Я його єдина підпора на схилі віку. Згляньтеся на мене, відпустіть, синьйоре.
– Десять тисяч чортів! – заволав Карабас-Барабас. – Ні про який жаль не може бути й мови. Кріль та курчата мають бути засмажені. Лізь у піч!
– Синьйоре, я не можу цього зробити.
– Чому? – спитав Карабас-Барабас тільки для того, щоб Буратіно вів розмову далі, а не вищав у вуха.
– Синьйоре, я вже спробував одного разу сунути носа у піч, та тільки проштрикнув дірку…
– Що за нісенітниці! – здивувався Карабас-Барабас. – Як ти міг носом проштрикнути дірку в печі?
– Тому, синьйоре, що піч і казанок на вогні були намальовані на шматині старого полотна.
– Аа-чхи! – чхнув Карабас-Барабас з такою силою, що П'єро відлетів ліворуч, Арлекін – праворуч, а Буратіно завертівся дзиґою. – Де ти бачив піч, і вогонь, і казанок, намальовані на шматині полотна?
– У комірці мого тата Карло.
– Твій батько – Карло! – Карабас-Барабас схопився з місця, змахнув руками, борода його розлетілася на всі боки. – То, значить, це в комірці старого Карло потайні…
Та враз Карабас-Барабас, певно, не бажаючи прохопитися словом про якусь таємницю, обома кулаками заткнув собі рота. І так сидів якийсь час, дивлячись виряченими очима на згасаючий вогонь.
– Гаразд, – промовив він нарешті, – я повечеряю недосмаженим кролем і сирими курчатами. Я дарую тобі життя, Буратіно. Мало того…
Він заліз під бороду в кишеню жилета, витяг п'ять золотих монет і простягнув їх Буратіно.
– Мало того… Візьми ці гроші і віднеси їх Карло. Перекажи моє вітання і скажи, що я прошу його ні в якому разі не вмирати від голоду й холоду і найголовніше – не виїздити з комірки, де знаходиться піч, намальована на шматині старого полотна. Іди виспись і рано вранці біжи додому.
Буратіно поклав п'ять золотих монет у кишеню й відповів, чемно вклонившись:
– Дуже дякую вам, синьйоре. Ви не могли довірити гроші у надійніші руки…
Арлекін і П'єро відвели Буратіно до лялькової спальні, де ляльки знов почали обіймати, цілувати, штовхати, щипати й знов обіймати Буратіно, що так незрозуміло позбувся страшної загибелі в печі.
Він пошепки казав лялькам:
– Тут є якась таємниця.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова