|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Олексій Толстой
Золотий ключик, або Пригоди Буратіно
Переклад українською – Наталя Забіла
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анатолій Єлісеєв
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Буратіно потрапляє до Країни Дурнів
Дівчинка з блакитним волоссям підійшла до дверей хижки:
– Буратіно, друже мій, ви шкодуєте, що так вийшло?
Буратіно був дуже сердитий, до того ж і на думці в нього було зовсім інше.
– Чого б це я став шкодувати?! Не діждетесь.
– Тоді вам доведеться просидіти тут до ранку.
Дівчинка гірко зітхнула й пішла геть.
Настала ніч. Сова зареготала на горищі. Жаба виповзла із погрібця, щоб ляпати черевом по калюжах, у яких виблискував місяць.
Дівчинка лягла спати у мережчате ліжко і довго з прикрістю схлипувала засинаючи.
Артемон, устромивши носа під хвіст, спав поблизу дверей її спальні.
У будиночку годинник з маятником вибив північ.
Кажан зірвався зі стелі.
– Пора, Буратіно, тікай! – пискнув над вухом. – У кутку хижки є щурячий хід у погрібець… Чекаю тебе на галявині.
Він вилетів у слухове вікно.
Буратіно кинувся в куток хижки, плутаючись у павутинних тенетах. Навздогін йому злісно сичали павуки.
Він поліз щурячим ходом у погрібець. Хід ставав дедалі вужчий. Буратіно ледве просувався під землею… І раптом дав сторчака – полетів просто у погрібець. Там він мало не втрапив у пастку на щурів, наступив на хвіст вужеві, який тільки-но напився молока з глечика в їдальні, і котячим лазом вихопився на галявину.
Над блакитними квітами тихо літав кажан.
– За мною, Буратіно, до Країни Дурнів!
У кажанів нема хвоста, а тому кажан літає не прямо, як птах, а вгору й униз – на перетинчастих крилах, вгору й униз, схожий на чортика. Рот у нього завжди роззявлений, щоб, не марнуючи часу, по дорозі ловити, кусати, живцем ковтати комарів та нічних метеликів. Буратіно біг за ним аж по шию в траві; мокра кашка шмагала його по обличчю.
Раптом кажан високо шугнув до круглого місяця і звідти крикнув комусь:
– Привів!
Буратіно відразу ж сторчголов полетів униз із стрімкого урвища. Котився, котився та й гепнувся в лопухи.
Подряпаний, повен рот піску, з виряченими очима, сів.
– Ух, ти!
Перед ним стояли кіт Базіліо та лисиця Аліса.
– Хоробренький, відважненький Буратіно, мабуть, упав з місяця, – сказала лисиця.
– Дивно, як він живий зостався, – похмуро сказав кіт.
Буратіно зрадів, побачивши давніх знайомих, хоч йому й здалося підозрілим, що в кота перев'язана ганчіркою права лапа, а в лисиці весь хвіст забрьоханий багнюкою.
– Лихо не без добра, – сказала лисиця, – зате ти потрапив до Країни Дурнів…
І вона вказала лапою на зруйнований міст через пересохлий ручай.
По той бік ручаю серед куп сміття було видно напіврозвалені будиночки, зачучверілі дерева з обламаним гіллям і дзвіниці, що похилилися в різні боки.
– В цьому місті продаються славнозвісні куртки на заячому хутрі для тата Карло, – облизуючись, співала лисиця, – абетки з розфарбованими малюнками… Ах, а які продаються солодкі пиріжки і льодяникові півники на паличках! Ти ж не загубив ще свої грошики, гарненький Буратіно?
Лисиця Аліса допомогла йому підвестися. Послинивши лапу, почистила йому курточку й повела зруйнованим мостом.
Кіт Базіліо похмуро шкандибав позаду.
Було вже за північ, але в Місті Дурнів ніхто не спав. Кривою, брудною вулицею блукали виснажені собаки в реп'яхах, позіхаючи від голоду:
– Ех-хе-хе…
Кози з обдертою вовною на боках скубали вкриту курявою траву уздовж хідника, трясли недогризками хвостів.
– Ме-е-е-ені їсти хочеться…
Понуривши голову, стояла корова, в якої випиналися кістки з під шкіри.
– Муууууука, – повторювала вона задумливо.
На грудках грязюки сиділи обскубані горобці і не відлітали – хоч ногами їх дави.
Хитались від виснаження кури з обскубаними хвостами. Зате на перехрестях стояли виструнчившись скажені бульдоги поліцейські в трикутних капелюхах і в колючих нашийниках. Вони гримали на голодних і шолудивих жителів:
– Пррроходь! Іди праворуч! Не затрримуйся!..
Лисиця тягла Буратіно далі вулицею. Вони побачили гладких котів у золотих окулярах, які походжали під місяцем хідниками, ведучи попід руки таких же гладких кішок у чепчиках. Гуляв товстий Лис – губернатор цього міста, бундючно закопиливши носа, і з ним – чванлива лисиця, що тримала в лапі квітку нічної фіалки.
Лисиця Аліса прошепотіла:
– Це гуляють ті, хто посіяв гроші на Полі Чудес… Сьогодні остання ніч, коли можна сіяти. На ранок збереш купу грошей і накупиш усякої всячини… Ходімо швидше…
Лисиця та кіт привели Буратіно на пустир, де валялися побиті горщики, подерті черевики, діряві калоші й ганчір'я…
Перебиваючи одне одного, заторохкотіли:
– Копай ямку.
– Клади золоті.
– Посип сіллю.
– Зачерпни води з калюжі, полий як слід.
– Та не забудь сказати «крекс, фекс, пекс»…
Буратіно почухав носа, замащеного чорнилом.
– А ви відійдіть усе ж таки подалі…
– Боже мій, та ми й дивитися не хочемо, де ти закопаєш гроші! – сказала лисиця.
– Боронь боже! – сказав кіт.
Вони відійшли трохи й сховалися за купою сміття.
Буратіно викопав ямку. Сказав тричі пошепки: «Крекс, фекс, пекс», поклав у ямку чотири золоті монети, засипав, добув із кишені дрібку солі, посипав зверху. Набрав з калюжі жменьку води, полив. І сів ждати, поки виросте дерево.
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова