|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Німецька народна казка
Дванадцять принцес
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Юлія Устінова
У давні часи жив на світі добрий король, і було у нього дванадцять дочок, дванадцять принцес, одна від одної краща. Батько їх дуже любив. Особливо любив він слухати їхню гру на арфах, коли всі дванадцять дочок збиралися ввечері навколо нього. Тоді він забував усі державні турботи і не згадував навіть про свого злого недруга, могутнього чарівника, який постійно шкодив йому, як тільки міг.
В один з таких вечорів, коли дванадцять принцес зібралися навколо батька, раптом по всьому палацу пролунав страшний шум; двері покоїв розчинилися, і, перш ніж король і принцеси могли отямитися, злий чарівник був уже біля них і торкнувся кожного своїм магічним жезлом. Король і принцеси одразу ж занурилися у глибокий сон прямо у своїх кріслах. А чарівник, залишаючи їх, зловтішно крикнув їм на прощання:
– Спіть тепер, любі принцеси, поки не знайдеться людина, яка зуміє взяти у мене золотий ключ від цих покоїв і приведе сюди дванадцять моїх синів, щоб вони розбудили вас, як колись принц розбудив сплячу красуню! Ха, ха, ха! Я впевнений, що такої людини не знайдеться!
З цими словами чарівник вийшов з покоїв і замкнув двері на ключ, який старанно сховав у кишені. Потім, торкнувшись жезлом стіни палацу і зробивши будівлю невидимою для простих смертних, він пішов геть. Усім підданим короля чарівник сповістив про смерть їхнього правителя та його дочок.
Ледве cтих тупіт коня, на якому чарівник вирушив до свого замку, як принцеса Ета, найстарша з дванадцяти сестер, відкрила очі. Справа в тому, що, коли чарівник торкався своїм жезлом її сестер, вона непомітно всілася у своє крісло і, прикинувшись сплячою, обдурила чарівника. Вона чула його злорадні промови і добре запам'ятала їх. Тихо встала вона і, підходячи до кожної зі сплячих сестер, промовляла їхні імена, цілувала, пестила, всіляко намагаючись розбудити їх, але все було марно: жодна з сестер навіть не поворухнулася. Тоді принцеса Ета у відчаї присіла біля крісла батька і заплакала. Плакала вона довго, поки сили не покинули її і очі не зімкнулися від утоми. Вона заснула.
Наступного ранку золоті промені сонця вже давно світили у вікна, коли принцеса прокинулася. Знову спробувала вона розбудити сестер і улюбленого батька, але знову в неї нічого не вийшло. Тоді принцеса рішуче вигукнула:
– Якщо так, тоді я йду до злого чарівника, я дістану у нього ключ і приведу сюди дванадцять його синів, щоб розбудити сестер від сну!
Принцеса узяла з собою свою маленьку золоту арфу, відчинила вікно і спустилася вниз до саду по гілках квітучого рожевого куща, який сам підставляв їй свої гілки, і принцеса йшла по них як по сходах. Вийшовши з саду, принцеса швидко пройшла по місту, в якому її ніхто не впізнав, і пішла далі, в царство злого чарівника.
Підійшовши до його замку, вона дістала арфу і заспівала. Чарівник слухав її і думав, що він ніколи ще не чув такого співу. Він послав слуг запросити принцесу до замку і цілий вечір слухав її гру. Коли настала ніч, він наказав відвести її до кімнати, де б принцеса могла переночувати.
Рано вранці принцеса Ета встала дуже рано і вийшла у двір замку. Там вона побачила дванадцять веж, що оточували двір, а нагорі у кожній вежі було невеличке віконце.
Принцеса підійшла до найнижчої вежі, налаштувала свою арфу і заспівала. Ледве проспівала вона останні слова своєї пісеньки:
– Хто ж допоможе дівчині в біді?!
Як негайно ж відчинилося вікно, під яким вона стояла, і звідти визирнув молодший з дванадцяти синів чарівника. Побачивши молоду гарну дівчину із сумним обличчям, він відповів їй:
– Навчи, красуню, чим тобі допомогти, чи треба кудись поїхати, чи треба тобі якось послужити?!
На це дівчина йому проспівала:
– Якщо хочеш допомогти Еті, на світанку йди до першого роздоріжжя...
Син чарівника махнув їй шапкою на знак згоди, і вікно вежі зачинилося.
Ета пішла далі до другої вежі і знову заспівала свою пісеньку. Коли вона дійшла до тих самих слів: "Хто ж допоможе дівчині в біді" – відчинилося друге вікно, і другий син чарівника виглянув з нього і також запропонував їй свої послуги. Дівчина подякувала йому і призначила йому бути на другому роздоріжжі. Так вона йшла від вежі до вежі, і біля кожної співала свою пісеньку, і всі сини чарівника, один за одним, обіцяли їй допомогу. Коли ж останній з них побачив її гарні ясні очі, він не стерпів і спустився до неї вниз. Було видно, що він готовий зробити для дівчини все, і Ета, закінчуючи свою пісеньку, проспівала йому:
– Але не забудь ключа золотого, який у чарівника на шиї, візьми його з собою.
І юнак з радістю обіцяв їй виконати це.
Наступного ранку, ще перед сходом сонця, принцеса вже вийшла з замку чарівника, минаючи поснулу охорону. Коли вона підійшла до першого роздоріжжя, там на неї чекав молодший з синів чарівника на білому коні і здалеку махав їй шапкою:
– Сідай на мого коня, прекрасна дівчино! Скоро, скоро настане кінець твоєму горю!
Ета сіла на коня і разом з юнаком помчала далі, до другого роздоріжжя, де наступний син чарівника вітав її тими ж словами. Як не гірко було першому супутнику принцеси, він повинен був передати її братові, до якого Ета пересіла на коня, і вони втрьох рушили далі, до наступного роздоріжжя.
На останньому, дванадцятому роздоріжжі старший із синів чарівника зустрів принцесу і одинадцять своїх братів, що їхали з нею. Він захопив з собою золотий ключ. Ета пересіла на його коня і доїхала з ним до батьківського палацу. Тут старший з юнаків віддав їй золотий ключ, і всі вони злізли з коней і пішли за принцесою прямо до тих покоїв, де спали у зачарованому сні король-батько і одинадцять сестер Ети. Принцеса відімкнула двері золотим ключем і запросила юнаків йти за собою. У просторих покоях вони побачили короля і одинадцять принцес, що спали в оксамитових кріслах.
Швидко підбігла Ета до батька, обійняла його і міцно поцілувала. Король відкрив очі і перш за все побачив свою улюбленицю, принцесу Ету. Потім він побачив одинадцять своїх дочок, яких щойно розбудили від сну одинадцять синів чарівника. А старший з юнаків підійшов до Ети і взяв її за руку.
І тільки-но король-батько зібрався запитати, що це все значить, як у дверях знову з'явився злий чарівник. Він швидко помітив пропажу золотого ключа і вирушив до палацу короля, щоб перешкодити звільненню зачарованих принцес. Але було вже пізно! До нього вже підходили його дванадцять синів – старший попереду, – і кожен з них вів під руку прекрасну принцесу. Усі вони звернулися до батька з проханням забути свою ворожнечу, щоб він примирився з усіма і втішився, дивлячись на їхнє щастя. Поглянувши на принцесу Ету, чарівник впізнав у ній дівчину, гру і спів якої він із насолодою слухав цілий вечір. Серце його від того пом'якшилося, і він забув про свою злість. Він підійшов до короля і подав йому руку на знак примирення. І одразу ж усім стало тепліше на серці.
Незабаром відсвяткували весілля, та таке, якого не було ні досі, ні після того. Дванадцять синів чарівника одружувалися з дванадцятьма принцесами, і в цілому королівстві ледве знайшлося достатньо кухарів, щоб приготувати всі ті смачні страви й солодкі пироги, які належить приготувати для такого великого бенкету!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова